Ультразвукове дослідження тазового дна

Проводиться через шкіру промежини вагінальним або абдомінальним датчиком.

Складається із:

двохвимірної ехографії із функціональними пробами (проба Вальсальви, проба зі скороченням м’язів);
трьохвимірної ехографії із пошаровою реконструкцією тканин тазового дна;
доплерографії (за необхідності);
контрастної ехографії (за необхідності).

у 20-30% пацієнтів, що оперуються з приводу опущення/випадіння тазових органів, в подальшому виникають ускладнення оперативного лікування та/або повторний розвиток хвороби (рецидив). У значній мірі це обумовлюється складністю вибору оптимального оперативного втручання;
50% жінок, які мали пологи, мають той чи інший ступінь ушкодження тканин тазового дна;
у 10% жінок, які, навіть, ще не народжували, існує вроджена слабкість сполучної тканини або м’язів тазового дна та/або анатомічні особливості, що збільшують ризик травматизації цих тканин впродовж пологів , а в подальшому зумовлюють розвиток опущення/випадіння тазових органів.

жінкам, які мають ознаки опущення тазових органів,– для вибору тактики лікування і, за необхідності оперативного втручання; для вибору оптимального виду хірургічної допомоги.
пацієнткам після оперативного лікування опущення/випадіння тазових органів - для контролю якості лікування.
жінкам, які мали пологи, – для виявлення ранніх ступенів ушкодження м’язової та сполучної тканини тазового дна і проведення заходів попередження випадіння/опущення тазових органів.
всім жінкам, які планують вагітність і пологи; для виявлення груп ризику розвитку травми тазового дна в пологах.