Донорство яйцеклітини
Донорство яйцеклітини використовується у випадках, коли яєчники не продукують власних яйцеклітин (при порушенні функції, вадах розвитку, передчасному виснаженні функції яєчників, менопаузі), а також у випадках повторних невдалих спроб штучного запліднення при поганій якості ембріонів. Донорство яйцеклітин застосовується також при ризику переносу спадкоємних хвороб.
Хто може бути донором?
Згідно з рекомендаціями ASRM (Amerіcan Socіety of Reproductіve Medіcіne) і ESHRE (European Socіety of Human Reproductіon and Embryology) донор повинен бути віком до 35 років і мати гарне фізичне й психічне здоров'я. Ми не використовуємо донорів, у яких в анамнезі є ракові, серцеві, ниркові захворювання, спадкоємні хвороби й захворювання, що передаються статевим шляхом, захворювання психіки, алкоголізм, використання наркотиків.
Програма донорства анонімна. Родина, що використовує донорські яйцеклітини не може бачити фотографії донора, а лише інформується про такі параметри донора: ріст, вага, колір волосся й очей, національність, освіта, наявність родини й дітей, група крові і резус фактор.
Вік реципієнта (жінки, для якої використовуються донорські яйцеклітини) бажаний до 50 років. Ніякої інформації про реципієнта донорові не надається. Жінка-реципієнт повинна бути обстежена терапевтом і надати висновок про відсутність протипоказання для вагітності й пологів.
Ефективність переносу ембріонів у групі пацієнтів з донорськими яйцеклітинами трохи навіть перевищує ефективність у групі пацієнтів зі звичайною ІVF програмою, доходячи до 50-60 % на цикл (https://www.sartcorsonline.com/rptCSR_PublicMultYear.aspx?ClinicPKID=0).
Показання для проведення іn vіtro з використанням донорських яйцеклітин
- відсутність яйцеклітин, обумовлена природною менопаузою, синдромом передчасного виснаження яєчників, станом після видалення придатків матки, рентгенотерапії або хіміотерапії, аномаліями розвитку (синдром Шерешевського-Тернера, дисгенезія гонад тощо);
- наявність гена з мутацією в яйцеклітинах у жінок зі спадкоємними захворюваннями, зчепленими зі статтю (міодистрофія Дюшенна, Х-зчеплений іхтіоз тощо);
- невдалі повторні спроби іn vіtro при недостатній відповіді яєчників на індукцію суперовуляції, кількаразовому одержанні ембріонів низької якості, перенос яких не приводить до настання вагітності.
Протипоказання – такі самі, як і при проведенні процедури іn vіtro.
Обсяг обстеження донорів яйцеклітин
- Група крові та резус-фактор.
- Висновок психіатра (одноразово).
- Гінекологічне обстеження (перед кожною спробою ЕКЗ).
- Флюорографія (дійсно 1 рік).
- Аналіз крові на ВІЛ, RW, на наявність маркерів гепатиту В, С (дійсно 3 місяці).
- Виявлення Іg G й M до токсоплазми, краснухи, цитомегаловірусу, вірусу герпесу (дійсно 12 місяців).
- Мазок на ступінь чистоти (дійсно 2 тижні).
- Бактеріологічне дослідження матеріалу цервікального каналу на хламідії, мікоплазму, уреаплазму, трихомонаду, кандиду, гонорею (дійсно 12 місяців).
- Мазок на онкоцитологію із шийки матки (дійсно 12 місяців).
- Дослідження каріотипу.
- Молекулярно-генетичне дослідження на носійство муковісцидозу.
