Лапароскопія

Що таке лапароскопія?

Лапароскопія (грец. «лапаро»- живіт, «скопео»-дивлюсь) - це огляд органів черевної порожнини і оперативні втручання, що виконуються за допомогою ендоскопу (оптичний прилад), який вводиться до черевної порожнини через розрізи у передній стінці живота.

ПЕРЕВАГИ ЛАПАРОСКОПІЇ перед лапаротомією (хірургія відкритим доступом):

• Менша травматизація тканин за рахунок менших розрізів та відсутності пересихання тканин;
• Більш ощадливе оперування обумовлене кращою видимістю побудови тканин за рахунок оптичного збільшення;
• Менша тривалість перебування у лікарні (як правило не більше однієї доби).

Лапароскопія використовується як для постановки діагнозу - діагностична лапароскопія, так і з лікувальною метою - оперативна (хірургічна) лапароскопія.

Показання для лапароскопії

• Неплідність;
• Позаматкова вагітність;
• Пухлини і пухлиноподібні утворення (кісти і кістоми яєчників, гідросальпінкси, параоваріальні кісти) додатків матки;
• Ендометріоз;
• Лейоміома;
• Деякі види опущення та випадіння органів малої миски.

ЛАПАРОСКОПІЧНІ ОПЕРАЦІЇ

Лапароскопічні операції при неплідності

Роз’єднання зрощень та відновлення прохідності маткових труб. При неплідності, причиною якої є люти (синоніми - зрощення, спайки, злуки) в черевній порожнині та/або непрохідність маткових труб, виконується роз’єднання зрощень (адгезіолізис), відновлення прохідності маткових труб. Прохідність маткових труб можливо відновити лише за наявності незначних зрощень в ампулярних ділянках. Оперативне лапароскопічне лікування при виразному лютовому стані, непрохідності труб в істмічному (середня найвужча частина труби) та інтерстиціальному (початкова ділянка труби в межах стінки матки) відділах визнано неефективним і в більшості клінік світу наразі не виконується.

Яєчникове свердління (drilling). Синдром полікістозних яєчників є однією з основних причин неплідності, що наступає внаслідок порушень овуляції. Для поліпшення роботи яєчників використовується лапароскопічна процедура – яєчникове свердління (drilling). В яєчниках під контролем лапароскопа лазером чи біполярним електродом пропалюють 4-6 дірочок (див. малюнок). Механізм впливу цієї процедури недостатньо зрозумілий, але відомо, що така «стимуляція» примушує яєчник до відновлення овуляції.

Лапароскопія при позаматковій вагітності

Позаматкова вагітність після природного запліднення зустрічається в 1% від усіх вагітностей, а при заплідненні ін вітро – приблизно в 2-11%. Серед вагітностей, які імплантувались за межами порожнини матки, найчастіше зустрічається трубна позаматкова вагітність. Одним із методів лікування позаматкової (трубної) вагітності є оперативне видалення плодового міхура або маткової труби. В нашій країні через брак ендоскопічних відділень та фахівців більшість позаматкових вагітностей оперуються лапаротомічним або відкритим доступом (із розрізанням передньої стінки живота). Хоча насправді безперечним показанням для лапаротомії є лише важкий стан пацієнтки, спричинений черевною кровотечею внаслідок позаматкової вагітністю. Всі ж інші випадки можуть бути оперовані лапароскопічно. Після лапароскопічного втручання жінка вже через 1 місяць може планувати наступну вагітність, тоді як після лапаротомії – лише через 3-6 місяців.

Лікування ендометріозу

Ендометріоз – це хвороба , яка викликається розростанням тканини, що є ідентичною або подібною до ендометрію (слизової оболонки матки) за межами порожнини матки.
Обсяг оперативного втручання може бути різним: від видалення або руйнування вогнища до видалення уражених органів. Це залежить від віку жінки, потреби у відновленні репродуктивної функції, тяжкості ендометріоїдного ураження.

Лапароскопічне лікування ендометріозу – це мистецтво. Вогнища ендометріозу іноді ростуть вглиб тканин, і на поверхні їх можна навіть не помітити. Окрім того, часто патологічним процесом уражаються суміжні органи, такі як сечовий міхур, пряма кишка, інші відділи кишківника, тазові судини. При неповному видаленні ендометріоїдна тканина розростається ще з більшою швидкістю, самопочуття пацієнтки погіршується. Тому дуже важливим є дооперативна діагностика ендометріозу, ретельне планування оперативного втручання, висока фаховість хірурга, при необхідності - залучення хірургів суміжних фахів (загальних хірургів, урологів, мікрохірургів), наявність всього потрібного спектру лапароскопічного знаряддя.

Лапароскопічне лікування лейоміоми матки

Лейоміома матки – це доброякісна пухлина з м’язу матки (м’язак). При цьому захворюванні м’язові волокна закручуються кільцями і утворюють вузли. Вони можуть розташовуватись в різних ділянках маткової стінки і рости всередину порожнини матки (підслизова лейоміома) або назовні - підоболонкова лейоміома чи в глибину маткового м’язу – внутрішньом’язова лейоміома. Обсяг оперативних втручань при лейоміомі матки буває різним. У випадках підоболонкового та внутрішньом’язового розташування та невеликій кількості вузлів може здійснюватися їх ларпороскопічне видалення. У жінок старшого віку, при великій кількості вузлів, при великих розмірах вузлів теж можна робити лапароскопічне видалення, навіть самої матки разом із вузлами. При виконанні цієї операції, окрім звичайних лапароскопічних інструментів, використовується спеціальний пристрій для подрібнення тканин (морселлятор), яким поступово зрізається і відсмоктується тканина, що потребує видалення.

Підслизова міома матки видаляється гістероскопічним доступом (див. гістероскопія). При поєднанні підслизової та підоболонкової чи внутрішньом’язової міом іноді (коли для цього є умови - кількість, розміри, розташування вузлів), можна одночасно здійснювати лапароскопічне та гістероскопічне видалення вузлів.

Лапароскопічне відновлення тазового дна

Опущення піхви і тазових органів майже завжди існує у жінок в менопаузі. Це обумовлено низьким рівнем естрогенів і погіршенням обміну речовин у тканинах органів малої миски та промежини. Але досить часто ці хворобливі стани виникають і в більш молодому віці. Причинами цього можуть бути пологи; оперативні втручання, внаслідок чого ушкоджуються нерви та м’язи тазового дна; генетичні чинники, що обумовлюють природжену «слабкість» сполучної тканини, яка має підтримувати правильні форму і розташування органів.

Ці ділянки ушкоджених тканин знаходять лапароскопічно і за допомогою штучних мембран та швів укріплюють послаблені стінки. При опущеннях і випадіннях склепіння піхви із кишківниковою килою (ентероцеле) та при деяких формах опущення і випадіння сечового міхура та уретри лапароскопічні операції вважаються навіть більш ефективними, ніж лапаротомічні.

Протипоказання до лапароскопії:

• високий ступень ожиріння;
• загальні інфекційні захворювання;
• порушення згортання крові;
• пізні терміни вагітності;
• Підготовка до операції.

Перед операцією потрібно провести деякі лабораторні аналізи, пройти УЗ дослідження органів черевної порожнини, електрокардіограму та інші діагностичні процедури, призначені лікарем. За 8 годин до операції потрібно припинити прийом їжі та будь-якої рідини.

Як відбувається операція

Техніка лапароскопії. В передній стінці живота роблять невеличкі, від 3мм до 1 см отвори. Для проведення хірургічної лапароскопії, як правило, достатньо трьох таких отворів, одне з яких розташоване в ділянці пупка, а два інших – в нижніх бокових відділах живота. Через один із цих отворів (пупковий) вводиться оптика, а два інших використовуються для введення інструментів. Для покращення видимості та зручності проведення лікувальних втручань в черевну порожнину під тиском закачується газ (СО2), який здіймає передню черевну стінку і відтискає кишківник із зони оперування.

Післяопераційне спостереження

Післяопераційний період проходить значно легше, ніж після традиційного відкритого доступу (лапаротомії). Постільний режим потрібен лише впродовж однієї доби, повне поновлення праце- та дієздатності відбувається в межах одного тижня.