Лікування безпліддя

Лікування безпліддя стало особливо актуальним за останні кілька десятиліть. Добробут і рівень життя людей зростає рік від року, проте істотно страждають основні й необхідні для продовження роду функції людського організму. Вчені з ентузіазмом сперечаються, що саме є причиною прогресуючого безпліддя населення Землі: екологічне забруднення, стрімкий розвиток технологій, генетично модифіковані продукти чи якісь інші несприятливі фактори навколишнього середовища, тоді як кількість безплідних пар продовжує збільшуватися.

На сьогоднішній день пар, для яких актуальне лікування безпліддя в світі не менш 50-80 мільйонів. Щороку ця кількість збільшується ще на 2 мільйони. І це тільки ті люди, які звернулися зі своєю проблемою до офіційної медицини. Насправді страждають безпліддям набагато більше: одні сублимують своє бажання мати дітей в інші сфери життя, інші вдаються до усиновлення, треті просто миряться зі своїм болем. Між тим, клініки з лікування безпліддя з кожним роком вирішують проблеми безпліддя все ефективніше, даруючи щастя материнства і батьківства десяткам тисяч пар.

Якщо кілька спроб завагітніти не увінчалися успіхом, не варто відразу бити тривогу. Безпліддя діагностується після року відсутності вагітності при регулярному статевому житті без застосування будь-яких контрацептивів. Якщо вік жінки більше 35 років, турбуватися слід після півроку безуспішних спроб.

Причини безпліддя

Всупереч поширеній думці, що жіноче безпліддя частіше зустрічається, ніж чоловіче, на частку обох статей доводиться по 40% випадків. Решта 20% — це імунологічна несумісність партнерів, або так зване нез’ясовне безпліддя.

Найбільш поширені проблеми, з якими стикаються фахівці при лікуванні жіночого безпліддя — це різні порушення овуляції, патології матки та маткових труб, ендометріоз, гормональні та генетичні відхилення.

Всі форми чоловічого безпліддя характеризуються порушенням сперматогенезу, тобто, в спермі чоловіка відсутня необхідна кількість якісних сперматозоїдів. Трапитися це може з різних причин. У лікуванні чоловічого безпліддя виділяють секреторну (порушення роботи яєчок), обтураційну (механічні перешкоди для виходу сперми), імунологічну (в організмі виробляються антитіла до сперматозоїдів) форми безпліддя.

Треба відзначити, що ризик безпліддя значно зростає в зрілому віці, особливо це стосується жінок. Таке зниження фертильності цілком зрозуміло — в 30 років у жінки дозріває майже в три рази менше фолікулів, ніж в 20. Крім того, якість дозрілих яйцеклітин з віком стає набагато гіршою. Крім довготривалї відсутності вагітності як такої, погана якість яйцеклітини може привести до самоаборту (викидня) або народження дитини з генетичними порушеннями.

Для чоловіків вік зниження здатності зачати дитину настає набагато пізніше — приблизно в 55 років. Але, при зловживанні алкоголем, курінням, нездоровою їжею і сидячим способом життя, патологічні зміни в репродуктивній системі чоловіка можуть трапитися і в молодому віці.

Діагностика безпліддя

Якщо зачаття не відбувається протягом року, обидва чоловіки повинні пройти обстеження.

Обстеження жінки включає обов’язкову оцінку стану її яєчників, матки та маткових труб, різні гормональні дослідження, аналізи на сечостатеві інфекції та венеричні захворювання.

При виявленні чоловічого безпліддя, основну роль грає спермограмма. Фахівці оцінюють кількість, будову тіла і рухливість чоловічих статевих клітин. Якщо кількість чи якість клітин недостатні, призначаються додаткові дослідження для виявлення причин, що негативно впливають на сперматогенез чоловіка.

Також перед початком лікування безпліддя обов’язково проводяться тести на біологічну і імунологічну сумісність пари. У деяких випадках має сенс дослідження каріотипу подружжя, щоб виключити можливість хромосомних аномалій у майбутньої дитини.

Методи лікування безпліддя допоміжними репродуктивними технологіями

На сьогоднішні день репродуктивна медицина володіє солідним багажем знань з лікування безпліддя всіх видів і форм.

Основною процедурою з лікування безпліддя більше трьох десятиліть є екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ). Процедура ЕКЗ добре відпрацьована медиками всього світу. Вона складається з декількох етапів: стимуляція овуляції у жінки, контроль дозрівання фолікулів, наступний забір яйцеклітин і сперми, запліднення в лабораторних умовах, спостереження за ростом ембріонів, перенос найбільш якісних ембріонів в матку в кількості не більше 3-х.

Етапи лікування стандартні, але особливості організму і показання до ЕКЗ вимагають індивідуального підходу, як у призначенні спеціальних медикаментів, так і у встановленні термінів проведення кожного етапу лікування.

Ці методи пропонують практично всі клініки репродуктивної медицини, їх ефективність в лікуванні безпліддя доведена десятками і сотнями тисяч дітей, що з’явилися на світ. Але все ж ефективність використання тільки одного ЕКЗ складає не більше 40%. Тому, основним завданням репродуктологів усього світу є збільшення кількості успішних циклів штучного запліднення. Так, останнім часом, у клініках репродуктивної медицини практикується підсадка п’ятиденних ембріонів (бластоцист) замість більш «молодих», триденних. Бластоциста оптимальна для перенесення, тому що на цьому терміні легше визначити перспективність такого ембріона до подальшого розвитку в організмі матері.

Поліпшити статистику успішних запліднень допомагають і інші методи допоміжних репродуктивних технологій, перелік яких може бути різним у різних клініках репродуктивної медицини.

Поширеним методом з лікування безпліддя є ІКСІ (ICSI), що означає безпосереднє введення сперматозоїда в яйцеклітину. Зазвичай ІКСІ показано при чоловічому безплідді секреторного типу, і досить часто поєднується з ЕКЗ. Однак ІКСІ, що має на меті збільшення в 200-400 дозволяє оцінити стан сперматозоїдів лише поверхово, при особливо важких патологіях сперми цього недостатньо. Тому в 1999 році вченими був запропонований більш інноваційний метод ІМСІ (IMSI). Він передбачає збільшення в 6600 разів і дозволяє оцінити найдрібніші відхилення в структурі чоловічих статевих клітин.

Для оцінки ризиків генетичних аномалій у зародка використовуються такі методи як передімплантаційна генетична діагностика (PGD) і порівняльна геномна гібридизація (CGH). Обидва методи передбачають дослідження ембріона на наявність патологічних змін в геномі ембріона, ще до перенесення його в матку жінки. Ці методи не тільки збільшують ефективність екстракорпорального запліднення і показані при генетичних порушеннях в генотипі пари, але також знижують ризик самоабортов і народження дітей з генетичними відхиленнями.

У клініці «Надія» розроблено декілька ефективних програм, які тим чи іншим чином збільшують ефективність лікування безпліддя, мінімізуючи при цьому фінансові ризики пари.

Не сьогоднішній день клініка репродуктивної медицини пропонує чотири програми «зі страхуванням успіху», переваги та результативність яких оцінили вже багато наших пацієнтиів, справжніх і майбутніх батьків!

Вибір методу лікування залежить від причини безпліддя, тривалості часу безпліддя, віку пари.

Клініка «Надія» спеціалізується на лікуванні безпліддя методами ДРТ:

• ЕКЗ — Екстракорпоральне запліднення (ivf-запліднення in vitro);
• ICSI — уведення сперматозоїда в цитоплазму ооцита;
• IMSI — інтрацитоплазматична ін’єкція морфологічно відібраних сперматозоїдів;
• преімплантаційна генетична діагностика;
• донорство яйцеклітини;
• сурогатне материнство;
• допоміжна інсемінація.